Гра Demon’s Souls – це насправді ремейк однойменного рольового екшену, що вийшов в 2009-му році на PS3. Адже оригінал – це гра, яка багато в чому вже стала культовою. Оскільки, саме в ній вперше з’явилися всі ключові елементи серії Souls і вона ж познайомила весь світ із талантом одного із найвідоміших японських гейм дизайнерів сьогодення – Хідетака Міядзакі.
До слова, оновлена версія, була створена як то кажуть із «цілковито нуля» студією Bluepoint.
Та потрібно визнати, що на фоні Dark Souls 3 2009-го, нехай і у вигляді шалено гарного ремейка для PlayStation 5, вражає не так сильно, як 11 років тому. Проте це все ще приголомшливий екшен, у який є так багато охочих зіграти!
Тому цілком логічно, що тут багато подібностей. Схожий хаб, Храм вогню – і це лише один приклад того, наскільки сильно гра 2009 року вплинула на три наступні частини Dark Souls.
Насправді таких прикладів, звичайно, буде куди більше. Душі в якості основи всього (це і валюта, і бали для прокачування, і елементи сюжету), неймовірно страшні боси, пастки і дизайн локацій, натякає, що в цій грі загинути можна і поза битвою з противником.
Якщо пам’ятаєте, то раніше був Естус як основний спосіб лікування, а ще – багаття (контрольні точки), де можна було перепочити, поповнити запаси і прокачатись.
А зараз в Demon’s Souls такого багаття вже немає! Що значно ускладнює гру.
Отож, кожен регіон Болетаріі, куди веде один з п’яти каменів, умовно розділений на чотири великі локації. Умовно – тому що між ними немає екранів завантаження, зате є боси. Якщо вбити боса, на місці його загибелі з’явиться новий портальний архікамінь – він і буде контрольною точкою. А між босами – десятки ворогів і маса інших способів загинути.
І ось ви переноситесь з хаба в один з регіонів (величний королівський палац, шахтарське місто, вежа-в’язниця, небезпечні болота і штормовий острів) і відправляєтесь у дорогу до першого боса. Якщо загинули – починати потрібно буде з самого початку локації. А якщо дійшли до боса і вбили його – несамовито радійте, так як неподалік з’явиться архікамінь, від якого тепер можна продовжити шлях.
Складається враження, що гра Demon’s Souls створена щоб перевірити нашу витримку і силу духу. Правда, інколи, якщо пощастить, то все ж можна відшукати шлях та позбутися сильного противника, який перегороджає шлях. Хоча відсутність багать і інших контрольних точок – це, звичайно, величезне знущання.
Також у кожному світі гри Demon’s Souls є своя тенденція: спочатку вона нейтральна, проте в міру проходження ви зможете зробити її світлою або темною. Тенденція світу світлішає, якщо вбити в ньому боса. І темніє – якщо в цьому світі загинути в тілесній формі. Свою людську подобу герой відновлює після перемоги над босом, а після загибелі – продовжує подорож у формі духу із смужкою здоров’я укороченою вдвічі.
У «світлих» світах вороги стають слабкими, а в «темних» – навпаки, сильнішими, набираючись здоров’я. До того ж в кожному регіоні є локації, куди не потрапити при нейтральній тенденції – це необов’язкові для проходження гри ділянки рівнів, де можна знайти якусь рідкісну зброю, персонажів або просто набратись досвіду.
Підбиваючи підсумок скажемо, що Demon’s Souls 2020 року – це ремейк однойменної гри. Це зовсім не Dark Souls 4, від якої логічніше було б вимагати розвитку старих ідей. Це найважливіша частина історії From Software і серії Souls – і переписувати її не потрібно.
Отож, Demon’s Souls 2020 року, вдалось зберегти те, що колись зробило її унікальною, але і значно оновитись, щоб про цю історію могли дізнатися нові гравці. І Bluepoint, як на мене, з цим завданням впоралася на відмінно!
